СМИ

З 6 травня в окупованих Донецьку та Луганську «офіційно» почали оформлювати паспорти громадян РФ. Любителі «руского міра» вишиковуються у черги біля дверей «міграційної служби».

Попри обіцянку Путіна, зараз документ із двоглавим орлом можуть отримати не всі, а лише бойовики та «держслужбовці». Інші бажаючі, хоча і готові чатувати на вулиці від світанку та переплачувати, поки мають чекати своєї черги, пише в своєї статті для “Української правди” журналіст  Тетяна Катриченко.

В очікування пирога

Останні п’ять років Росія обіцяла пригостити жителів Донбасу ласим шматочком пирога зі свого столу. У 2014 році стимулювала апетит обіцянками близької паспортизації.

Змусила облизуватися у 2017-му, коли визнала документи, видані «лднр». І запросила присісти за стіл наприкінці 2018-го, зі схваленням поправки до закону про громадянство РФ.

Тим часом у російських прикордонних містах – Ростові-на-Дону, Шахтах і Новошахтинську – почали готувати інфраструктуру для початку процесу паспортизації, відкривати нові установи з питань міграції, а у Донецьку та Луганську – формувати бази даних для отримання паспортів.

Одразу після другого туру президентських виборів в Україні, 24-го квітня, Путін підписав указ про спрощену видачу російських паспортів жителям ОРДЛО. Тобто претендентам не доведеться підтверджувати факт працевлаштування і складати іспит на знання російської.

«Варто розуміти, що люди в окупації вже шостий рік живуть у стані, коли їхнє прийдешнє не зрозуміле. Тож кожен для себе вирішує, як будувати майбутнє, – говорить історик та колишній заручник терористів на Донбасі Ігор Козловський. – Звісно, серед тих, хто насамперед хоче мати паспорт РФ, – люди орієнтовані на Росію. Такі на Донбасі завжди були, а після 2014 року їх стало більше. Нині їх приблизно 15%. Вони зацікавлені, аби хоча б не територіально, але особисто, стати частиною Росії».

За словами Козловського, ще приблизно 50% – сіра маса, люди, які не є патріотами ані Росії, ані України. Вони – заробітчани, для них головне – вікно можливостей. Наприклад, знайти роботу в сусідній державі.

«Є і ті, хто вимушений писати заяви для отримання паспортів – наприклад, вчені. Деяких я знаю особисто. Вони, з одного боку, бояться втратити зв’язок з Україною. А з іншого – розуміють, що працюють під наглядом, і з ними може статися те, що зі мною. Аби розвиватися, вони змушені приїжджати у Росію. І лише 20-25% з тих, хто залишився, категорично не будуть брати російські паспорти. Для багатьох із них така позиція – це той місточок, який з’єднує їх з Україною, єдина можлива форма внутрішнього протесту».

«Рускій мір» для обраних

Паспортизація «лднр» почалася з верхівки ще взимку 2019-го року. Наші джерела у Донецьку стверджують, що документи РФ вже мають окремі високопоставлені «військові» з кола місцевих.

Ще до виходу указу Путіна оформлювати російський паспорт взявся керівник терористичної організації «днр» Денис Пушилін та його громадянська дружина Вікторія Талакіна. Про це свідчать дані групи «Інформаційний спротив», яка здобула та виклала у мережу копії «республіканських паспортів» цих двох осіб, які ті подали для отримання документів із двоголовим орлом.

До речі, саме власники паспортів «лднр» – перші претенденти на вступ у громадянство РФ. Таких, хто співпрацює з окупаційним режимом, за приблизними підрахунками правозахисників, – 10% населення ОРДЛО, тобто близько 300 тисяч людей.

Серед них – «чиновники» місцевих «адміністрацій» та співробітники «міністерств».

«Наша знайома – «чиновниця». Говорить, усіх їх змушують отримувати паспорти. Для них це обов’язково. Близьким родичам також можна, але за бажанням. Хто відмовляється – можуть звільнятися. Але на це йдуть одиниці, бо зарплати у «службовців» досить великі – до 30 тис. рублів (12,2 тис. грн – УП). Для порівняння – більшість пенсіонерів отримують допомогу чи пенсію від «днр» – приблизно 3 тис. рублів (1,2 тис. грн – УП)», – розповідає жителька Донецька Інна. Вона, як і інші жителі окупованих територій, що погодилися говорити з нами, робить це на умовах анонімності.

Видаватимуть документи спершу «суддям», прокурорам і учасникам «силового» блоку – так званої народної міліції та інших формувань, які брали участь у військових діях.

«Зараз йдуть отримувати й ті, у кого немає виходу. Є один хлопець, приїхав з Харкова захищати «рускій мір» ще у 2014-му, а тут його взяли за алкоголізм, свої ж сильно били, посадили на підвал. Він і додому втекти не може, і тут залишатися не хоче – візьме паспорт РФ і поїде туди бодай на певний час працювати», – говорить Інна.

За її словами, хлопець боїться, що після отримання документа його кинуть у гарячі точки, приміром, Сирію. Туди ж можуть теоретично потрапити всі чоловіки призовного віку, які отримують паспорти РФ.

Але про це зараз у Донецьку чи Луганську воліють не говорити – місцеві «журналісти» розповідають, як та куди простим людям можна звертатися за паспортами, а ті – шикуються у черги.

«Спрощена» процедура

«Паспортизація – новина номер один у Донецьку. Люди говорять, сперечаються і з першого дня вартують біля дверей так званої міграційної служби, – розповідає мешканка Донецька Олена. – Ми нещодавно вранці проїжджали повз приміщення колишньої ДАІ по вулиці Ходаковського, де нині «міграційна» – бачили кілька десятків біля входу.

Як потім з’ясувалося, у ній був і наш сусід. Він навіть наважився порушити комендантську годину – вийшов раніше п’ятої ранку. Коли прийшов на місце, попереду була черга з двохсот людей. Більшість приходять – лише відмічаються. Хто не робить цього щоденно, викидають з черги. Та рухається дуже повільно – до приміщення вдалося пройти лише 10-12 людям. А потім взагалі припинили приймати документи «з технічних причин». Кажуть, повезли до Ростова показувати, чи повний пакет документів збирають».

Повний пакет – це паспорт громадянина України, ще кілька документів та довідок, зокрема, з пенсійного фонду, місця роботи чи «військкомату» про облік. Окрім того, згаданий місцевий «паспорт», виданий «лднр». Ті, у кого його нема, стоять в окремій черзі. І вона не менша, аніж за російськими паспортами.

«Нам обіцяли спрощений режим, але отримали з ускладненнями. Думали, досить буде паспорта України з донецькою пропискою, але ні», – каже мешканець Макіївки Володимир.

Обурюється, що від нього вимагають принести цілий стос паперів. Окрім того, всі, що українською мовою – перекладати російською. Переклади роблять кілька агентств. Ціна одного аркуша А4 – 600 рублів (240 грн).

А ще непокоїть ціна послуг – мито за прийом у громадянство РФ становить 3,5 тис. рублів (1,4 тис. грн), видача паспорта РФ ще 300 рублів (120 грн). У разі бажання оформлювати закордонний, беруть додатково 2 000 рублів (800 грн).

«Є люди, які сплачують всі кошти, але документи у них не приймають. Кажуть почекати, переконують, що квитанції дійсні безстроково», – додає Володимир.

Каже, аби прискорити процедуру, деякі погоджуються на так звані паспортні тури. Людей обіцяють везти автобусами у Ростов, забезпечивши швидке подолання «кордону», там – до міграційної і в банк.

Ціна такої поїздки, за словами іншого мешканця ОРДЛО, становить 8-10 тис. російських рублів (3,2-4,1 тис. грн).

«Та жоден механізм не гарантує отримання паспорта. Чекати треба мінімум три місяці – до осені, а потім можна ще й отримати відмову. Звісно, гроші ніхто не поверне», – бідкається він.

Невтрачені ілюзії

Частина місцевих вірить, що після паспортизації у них будуть великі можливості.

«З паспортом РФ будеш вільною людиною. У нас будуть такі пільги – мама дорога: і материнський капітал, і пенсія, і купа всього!» – каже Ілона з Кальміуського.

«Якщо відкинути політичні питання, то для деяких людей отримання паспорта РФ – це можливість певним чином себе легалізувати, – каже координатор Центру документування Української Гельсінської спілки з прав людини Олексій Біда. – Перш за все, це стосується людей, які невиїзні на підконтрольну Україні територію. А також дітей, які досягли віку отримання паспортів. Для них це можливість мати бодай якийсь документ, нікуди не виїжджаючи.

Не треба перетинати блокпости і їхати за українським паспортом, можна отримати і внутрішній російський, і закордонний, і намагатися поїхати у Росію – працювати чи навчатися. Це стосується не лише паспорта, а й інших документів та вклейки фото. Люди просто шукають легкий шлях».

Утім, російські паспорти, які планують видавати жителям ОРДЛО – з «обмеженими можливостями».

З одного боку, як громадяни Росії, жителі непідконтрольних Україні територій теоретично зможуть претендувати на російські виплати, допомогу, пільги та пенсії.

З іншого – для їх отримання доведеться вставати на облік в місцевих органах влади та збирати довідки про працездатність тощо. Хоча вже відомо, що російські паспорти для жителів ОРДЛО не матимуть штампу про «прописку» та номеру приналежності до певного регіону. Без «прописки» ані пенсій, ані інших соціальних виплат бути не може.

По суті, такий документ даватиме громадянину впевненість лише у тому, що «з країни його не проженуть». Наприклад, не проженуть тих, хто виїхав на заробітки. До того ж, можна спрогнозувати, що закордонні паспорти, видані в Новошахтинську і Покровському, на будь-якому неросійському кордоні визнаватимуть недійсними.

Людям, які знають про можливі проблеми, пропонують готові рішення.

У Росії вже знайшлися підприємці, готові допомогти оформити реєстрацію на території РФ за винагороду – ціна залежить від регіону та міста. У найближчому до кордону з Україною Новошахтинську прописка на рік коштуватиме 9 тисяч рублів (3,7 тис. грн). Подалі, у Казані – дешевше: тисяча рублів на місяць. Постійна прописка – 20 тис. рублів (8,1 тис. грн). Або ж пропонують придбати нерухомість десь у Ростовській області.

«Люди, які мріяли про цей паспорт давно, насправді не знають, як його застосовувати, окрім як сподіватися на соціальні виплати. Тому нині для них найактуальніше питання: чи матимуть вони після отримання паспорта РФ автоматично право на пенсію і чи зможуть отримувати одразу три: українську, російську і «днр»-ну допомогу, – каже Наталя, одна з тих місцевих, яка не хоче російського паспорта. – Вони як не думали, що з таким документом далі Ростовської області поїхати не зможуть, так і не подумають – і до того за межі своїх селищ не виїжджали. Так що Ростов для них – далина.

Один знайомий так пишається, що його син вчиться у Ростові. Каже, навіщо ця Європа, тут у нас все є? Таких, як я, яким світ цікавий, хто хоче користуватися безвізом, хто був десь в Італії чи Франції, дуже мало.

До того ж, тут всі ображені. Хтось сказав, що регіон треба обнести колючим дротом, то вчепилися за цю фразу і говорять про це. Зрозумійте, тут у більшості нема своєї точки зору, по-радянськи звикли кланятися, тому легко підпадають під вплив. І з паспортами РФ або без них, не знаю, як повернути людей в Україну».

Можливі наслідки

«За цей регіон вчепилися міцно, Росія його не віддасть. Весь час буде щось вигадувати, аби збурювати населення. То їм федералізація потрібна, то особливий статус, аби виправдати всіх, хто брав участь у війні. А разом із тим – засвідчити свою лояльність до тих, хто співпрацював з окупантами», – каже Наталя.

Насправді жінка сподівається, що цією «обмеженою» роздачею паспортів Росія полегшує вихід членів незаконних збройних формувань – ті, хто брав участь у конфлікті, засвітилися і бояться переслідування, зможуть швидко та легально втекти з Донбасу до РФ.

«Можливо, я мрійниця, але дуже хочу, аби одного дня військові пішли, як і прийшли влітку 2014-го року», – зазначає вона.

Є інша можлива причина видавати російські паспорти – щоб виправдати перебування на території «лднр» присутність кадрових російських військових, перефарбувавши їх у місцевих.

«Ризики у тому, що Росія захоче вивести відносини з самопроголошеними республіками на офіційний рівень. Ніби перевести ситуацію в аспект «здійснення підтримки громадянам Російської Федерації», – каже юрист-міжнародник Аліна Павлюк. – За аналогією із ситуацією у Криму, дане рішення призведе до зміни демографічного рівня населення. Тобто у майбутньому ми побачимо на Донбасі більше громадян Росії, яких за чинним російським законодавством РФ буде намагатися «захищати».

Якщо порівнювати ситуацію із аналогічними подіями в Абхазії та Південній Осетії, то таким чином Росія створила відносну «ілюзію безпеки» для людей, які отримували російські паспорти. Через значну тривалість конфлікту там російський паспорт сприймався радше як можливість користуватися різними благами, ніж як потенційна проблема».

Правник переконана: Україна забарилася з реакцією на роздачу в ОРДЛО російських паспортів. Усе, що залишається на даний момент – підтримувати тему як актуальну, передусім на міжнародних майданчиках.

«Роздача паспортів – це один із методів ведення війни. І йому треба протидіяти. Наприклад, у складі НАТО є спеціалізований департамент, який відповідає за аналіз правових методів ведення війни, їхнього виявлення та доцільні реакції у відповідь. То ж чому б Україні не залучитися міжнародною підтримкою?» – зазначає Павлюк.

Неможливо дізнатися, скільки Росія вже роздала та ще роздасть паспортів громадянам України у Донецьку та Луганську. Подібну інформацію можна отримати лише від РФ, яка таких даних Україні не надає.

Але очевидно, що про масовість не йдеться. Хоча до «міграційних» служб стоять черги за паспортами, Росія намагається гальмувати процес видачі, формуючи картинку для місцевого та російського телебачення. Адже бойовикам потрібно створити у Донецьку та Луганську ілюзію бажання офіційно стати частиною «руского міра», аби тримати регіон під контролем.